Страх невідомості сильніший за війну? Чому жителі Костянтинівки відмовляються виїжджати
За останню добу Костянтинівка зазнала 11 ударів, з них дев'ять — бомбами «ФАБ-500» та «ФАБ-250». П'ятеро людей отримали поранення. Кількість обстрілів збільшується, оскільки лінія фронту повільно рухається у бік Костянтинівської громади.
Більшість містян покинула свої будинки. Проте ще близько 15 тисяч місцевих залишається у місті. Примусова евакуація всіх дітей була давно проведена, але досі поліція знаходить неповнолітніх, яких ховали батьки.
Влада закликає евакуюватися тих, хто ще залишився: кількість будинків без вікон та дверей зростає, у місті постійні проблеми з водою та електрикою. Обстріли ушкоджують газові мережі: лише за останню добу газовики виявили у Костянтинівці 16 влучань у систему газопостачання. Без блакитного палива опинилися абоненти 373 квартир та 8 приватних будинків.
Незважаючи на складнощі, частина мешканців не наважується їхати. Про можливі причини такої поведінки, про страхи та переживання людей, які зіткнулися з необхідністю приймати складні рішення журналістам ZI розповіла психолог родом із Костянтинівки Зоц Ганна.
1. Психологічні фактори
1.1. Які страхи утримують людей від евакуації із зони бойових дій?
Страхи, які утримують людей від евакуації, можна умовно поділити на кілька категорій:
— Страх невідомості: Люди бояться залишати знайоме середовище та занурюватись у невизначеність (де жити, як забезпечувати себе, чи буде допомога). — Страх втрати контролю: Евакуація часто асоціюється з почуттям безсилля, адже люди залишають своє майно, житло та контроль над своїм звичним життям. — Страх небезпеки у дорозі: В умовах війни люди бояться обстрілів або можливих загроз під час евакуації.— Фінансовий страх: Багато хто побоюється, що не зможе забезпечити себе в новому місці через брак ресурсів. Нерідко фінансова допомога від держави недостатня чи відсутня, що змушує людей залишатися у зоні бойових дій, навіть якщо це небезпечно.
1.2. Яку роль відіграє прив’язаність до дому та звичного середовища у прийнятті рішення про евакуацію?
Прив’язаність до дому формує відчуття стабільності та ідентичності. Особливо це стосується людей похилого віку, для яких місце проживання пов'язане з емоційними спогадами, звичками та життєвим досвідом. Рішення залишити будинок сприймається як втрата частини себе, яку психологічно важко прийняти.
1.3. Наскільки важливим є страх невідомості для людей, які відмовляються їхати?
Страх невідомості – є одним з ключових факторів. Люди часто не знають, де житимуть, чи вистачить ресурсів, чи зможуть знайти роботу чи отримати допомогу. Люди можуть не мати досвіду переїзду чи інтеграції до інших соціальних середовищ. Особливий вплив може чинити пропаганда, яка наголошує на "зраді" або безперспективності евакуації.
2. Соціальні фактори
2.1. Як тиск із боку сім'ї чи спільноти впливає на рішення залишитися?
Сімейні та соціальні зв'язки відіграють значну роль у прийнятті рішень. Люди можуть залишатися в зоні бойових дій через почуття обов'язку перед членами сім'ї, які не бажають або не можуть евакуюватись. Тиск спільноти також може сприяти відмові від евакуації, особливо якщо в суспільстві поширені настрої про те, що залишатися – це форма стійкості або героїзму.
2.2. Чи може страх бути засудженим за "втечу" стримувати людей?
Так, страх соціального засудження є важливим чинником. У суспільстві можуть існувати стереотипи про те, що евакуація – це акт зради або слабкості. Люди побоюються, що їх буде звинувачено в тому, що вони залишили інших у небезпеці. Особливо це стосується невеликих громад, де осуд може бути відчутнішим.
2.3. Яку роль відіграє дезінформація чи недостатність інформації про місця евакуації?
Дезінформація та пропаганда значно впливають на рішення про евакуацію. Часто люди не мають достовірної інформації про умови проживання в місцях евакуації, можливості отримати фінансову або соціальну підтримку. Російська пропаганда також може поширювати хибні наративи про те, що евакуація небезпечна чи марна. Недостатність комунікації з боку держави чи міжнародних організацій посилює ці страхи.
3. Економічні та побутові аспекти
3.1. Як часто фінансова нестабільність стає причиною відмови від евакуації?
Фінансова нестабільність – є одним із ключових факторів, що впливають на рішення залишитися. Багато хто боїться, що після евакуації вони залишаться без засобів для існування. Це включає побоювання, що немає заощаджень, роботи або доступу до фінансової підтримки в новому місці. Для багатьох жителів Донеччини, які мають низький рівень доходів, евакуація виглядає надто великим ризиком.
3.2. Наскільки важливим є почуття контролю над своїм майном та можливими втратами?
Для багатьох людей їхнє майно є не лише матеріальною, а й емоційною цінністю. Втрата будинку, речей або земельних ділянок сприймається як особиста трагедія. Вони можуть вважати, що їхня присутність допоможе врятувати майно від мародерів або знищення. Це створює хибне відчуття контролю, яке часто утримує людей у небезпечній зоні.
3.3. Чи впливає відсутність доступу до базових ресурсів у місцях евакуації на рішення залишитись?
Так, багато хто боїться, що в місцях евакуації вони не матимуть доступу до базових ресурсів, таких як їжа, вода, ліки або медична допомога. Особливо це стосується людей похилого віку, які можуть потребувати специфічного догляду, та сімей з дітьми, які хвилюються за їх комфорт та безпеку.
4. Емоційні аспекти
4.1. Яку роль відіграють почуття провини за залишення близьких чи свійських тварин?
Почуття провини є потужним емоційним фактором, який часто зупиняє людей від евакуації. Люди бояться здатися безвідповідальними або зрадниками, якщо залишать своїх близьких, які не можуть або не хочуть евакуюватися. Особливо це стосується старших родичів або сусідів, які потребують постійної допомоги. Також сильну роль відіграє прихильність до домашніх тварин: залишити їх для багатьох рівнозначно моральній зраді.
4.2. Чому деякі люди готові наражати себе на небезпеку, але не хочуть залишати зону бойових дій?
Рішення залишатися незважаючи на небезпеку може пояснюватись кількома факторами:
Відчуття незламності та стійкості. Деякі люди вважають, що залишитися – це демонстрація сили, стійкості та патріотизму. Психологічний ефект "заморозки". У стані хронічного стресу люди можуть втрачати здатність до активних дій, залишаючись у знайомому середовищі, навіть якщо це небезпечно. Ілюзія контролю. Люди можуть вважати, що залишаючись вдома, вони можуть краще захистити себе чи своє майно.4.3. Як впливає почуття безпорадності на рішення про евакуацію?
Безпорадність часто виникає як результат тривалого перебування у стресових умовах, коли людина не бачить виходу із ситуації. Люди, які пережили травматичні події, можуть сприймати ситуацію як безвихідь. Це посилює небажання діяти, оскільки виникає почуття марності будь-яких зусиль, зокрема й евакуації. Додатковим чинником страху є порушення прав чоловіків із боку територіальних центрів комплектування (ТЦК). Навіть особи, які за законом не підлягають мобілізації, можуть побоюватись примусового призову або інших неправомірних дій, що створює додаткові перешкоди для евакуації.
5. Реакція на стрес та травму
5.1. Чи впливає хронічний стрес на здатність людей ухвалювати раціональні рішення?
Хронічний стрес значно знижує здатність людини до об’єктивного аналізу ситуації та раціонального мислення. У стані постійного напруження мозок зосереджується на декількох основних потребах (виживання, безпека), і люди часто приймають імпульсивні або пасивні рішення. Стрес також погіршує когнітивні функції, знижує концентрацію уваги та здатність зважувати всі "за" і "проти".
5.2. . Як пережиті травми впливають на відмову від евакуації?
Пережиті травми можуть спричинити формування страху змін або нового середовища. Люди, які зіткнулися з бойовими діями, можуть стати надмірно тривожними, схильними до депресії чи посттравматичного стресового розладу (ПТСР). Ці стани можуть утримати їх у зоні бойових дій через нездатність ініціювати зміни чи страх перед додатковими випробуваннями у новому місці.
6. Культурні та історичні причини
6.1. Чи може вплив історичної пам'яті чи культурних особливостей відігравати роль відмові від евакуації?
Історична пам'ять регіону, зокрема, на Донеччині, має глибоке коріння в радянській культурі, де наголошувалося на важливості колективізму, стійкості перед труднощами та прихильності до рідного краю. Багато людей відчувають спадкову відповідальність за неможливість залишити свою землю навіть у небезпечних умовах. Також важливим чинником є недовіра до влади, сформована внаслідок багаторічних політичних криз.
6.2. Як патріотизм чи почуття обов'язку можуть утримувати людей?
Деякі люди залишаються через почуття патріотизму до рідного краю та бажання допомогти своїй громаді у важкі часи. Це може включати допомогу сусідам, волонтерську діяльність, або навіть символічний протест проти агресора. Такі особи вважають евакуацію зрадою своїх принципів.
Зв'язатися з Ганною можна в Telegram.