Рубін для наднових зірок
На початку 1937 р. Урядом СРСР прийнято рішення встановити на п'яти вежах Кремля нові зірки. Парадоксально, але ще до середини 30-х на їхніх шпилях були... царські орли. Перші ж зірки, «запалені» радянською владою, через рік потьмяніли і зблікли. Виконані з нержавіючої сталі, фанеровані мідними золоченими листами та інкрустовані уральськими самоцвітами (серп і молот у центрі) зірки не витримали погодних умов столиці.
Другий грандіозний за задумом проект зірок для веж Кремля був принципово новим. Для його здійснення було задіяно багато відомих радянських вчених та інженерів, підключено цілі науково-дослідні та проектні інститути, на замовлення працювали провідні заводи країни, використовувалися спеціально розроблені технології.
І.В. Сталін не лише з самого початку стежив за проектом, а й зробив себе співавтором. Так, після деяких його зауважень щодо ескізів, було відсторонено першого художника проекту Лансере, якого змінив театральний художник Федоровський.
Головне ноу-хау проекту — «наднові» (В астрономії — вибухова змінна зірка, при спалаху її блиск зростає більш ніж у сотні мільйонів разів) повинні були стати рубіновими. І це при тому, що раніше в СРСР такого скла у великих обсягах не варили. Усього було замовлено 500 м? рубінового скла, розмірами окремих листів від 2 до 20 м2
Трудність виготовлення полягала в тому, що воно повинно мати різну щільність і пропускати тільки червоні промені певної довжини хвиль. Водночас скло має бути стійким до різких змін температури, механічно міцних, не знебарвлюватись і не руйнуватися від впливу сонячної радіації.
Це складне завдання було поставлено перед скляною промисловістю. Реалізацію доручили Костянтинівському заводу "Автоскло-25". Варто відзначити два розхожі факти. Перший — у книзі історії заводу ювілейного видання 1949 р. Виробництво рубінового скла згадується всього двома загальними фразами. І другий — на її обкладинці зображено лише невелику кремлівську вежу із зіркою.
Деякі російські дослідники вказують ім'я московського фахівця-скляра Н.І. Курочкіна, як укладача рецепту для варіння скла, а також безпосереднього керівника-учасника варіння та обробки рубінового скла для кремлівських зірок. Однак в історії міста Костянтинівки та заводу «Автоскло» це ім'я не трапляється. Разом з тим у радянських роботах з історії міста згадується, що лабораторні роботи з одержання рубінового скла велися ще з 1933–34 років у державному інституті скла під керівництвом професора І.І. Китайгородського. Костянтинівці, взявши за основу його теоретичні праці, провели сотні досвідчених варок, підбираючи точну рецептуру, правильну та надійну технологію.
Роботу вела спеціально створена на заводі група з числа досвідчених скловарів — М.І. Білоусов, М.К. Лукінов, В.І. Лісничий — під керівництвом інженера-технолога Н.О. Енгвера, головного інженера заводу К.Т. Бондарєва та головного технолога С.М. Бреховських. Після понад 600 варок потрібну технологію було підібрано.
Потім скло прокатали на спеціальному столі. Листи цього високоякісного скла вийшли значних розмірів. Шліфування та полірування вели А.А. Кузнєцов, Ф.Ф. Полуянов, Г.І. Тютюник, Б.Ф. Гурницький, С.М. Сочнєв, І. Орлов, Ф. Цілковнєв.
Спеціально для проекту використовувалася нова на той час технологія — «селеновий рубін». Для виготовлення рубінового скла було необхідне золото, згідно з цією технологією, скло без золота виходило потрібного кольору та якості.
У кінці вересня 1937 року в пресі з'явилися повідомлення про завершення робіт. Так, 20 вересня газета «Соціалістичний Донбас» повідомляла, що завод «Автоскло» закінчив виготовлення рубінового скла.
Поверхня скління кожної зірки Спаської, Микільської та Троїцької веж становила близько 9 м?; Боровицької та Водовзводної — близько 8 м? Кожна кремлівська зірка мала подвійне скління, спричинене особливостями рубінового скла. Це пов'язано з тим, що рубінове скло має приємний колір лише при підсвічуванні з протилежного боку, проте при цьому чітко проглядаються контури джерела світла. Без підсвічування рубінове скло виглядає темним навіть у яскраві сонячні дні. Завдяки внутрішньому склінню зірок молочним склом світло лампи добре розсіювалося і нитки розжарювання ставали непомітними. При цьому рубінове скло висвічувалося найяскравіше.
PS. У міському краєзнавчому музеї експонується фрагмент рубінового скла.
Новосельский А. Рубін для наднових зірок | Костянтинівський краєзнавчий музей