Створення та експлуатація траси Донецьк-Костянтинівка у 50-80-ті роки

Кафе «Вітерець» на трасі Донецьк-Костянтинівка, 60-ті. Тут зупинялися міжміські автобуси. 

Будівництво траси між Донецьком і Костянтинівкою було розпочато в 1956 році. Протяжність - більше 60 км. Крім з'єднання обласного центру з цим значним містом, її будівництво дозволяло в найближчій перспективі з'єднати обласний центр з іншими значимими містами на півночі Донецького краю, такими як Дружківка, Краматорськ, Слов'янськ, Артемівськ (Бахмут).

Незадовго до цієї події в 1952 року відкрився автобусний маршрут із Сталіно (так тоді називався Донецьк) до Слов'янськ, через Горлівку. Автобус заходив у Костянтинівку, з сторони Артемовська, що було значно довше за відстань та часу. З відкриттям траси з'являться нові автобусні маршрути.

У 80-ті роки траса отримала черговий виток розвитку. Станом на 1988 рік велася реконструкція під І-ю категорію доріг між містами Донецьком, Костянтинівкою та Краматорськом.

На трасі розташовувалися стаціонарні обладнані пости ДАІ.

В 1988 року в світло вийшла невелика книжка-путівник «На автомобілі по Донбасу» (добровільного товариства «Автолюбитель»). Путівник знайомив з основними магістралями Донецької та Луганської (тоді Ворошиловградської) області, містив інформацію про станції технічного обслуговування автотранспорту, заправки, цілодобові стоянки, автомагазини та пункти продажу запасних частин, кемпінги, мотелі, туристичні маршрути. text-align: justify;">Серед іншого повідомляється, що на трасі біля Костянтинівки затяжний підйом, який починається від мосту через річку Клебан-Бик.

АЗС) знаходилася в місті — на вулиці Леніна, «є естакада», а автомагазин — на вулиці Громова. Також до послуг водіїв був готель «Схід» (вул. Ленінградський) та ресторан «Дружба» (вул. Пролетарський).