Безнощенко Михайло Захарович народився 1910 року в м. П'ятигорське. Велику Вітчизняну війну зустрів, будучи заступником начальника штабу танкового полку, брав участь в обороні Москви та Сталінграда. Потім, командуючи 135-м Червонопрапорним орденом Кутузова II ступеня танковою бригадою 23-го танкового корпусу, Безнощенко Михайло Захарович звільняв Україну.
За відзнаку у боях за звільнення Донбасу та міста Костянтинівки Безнощенка Михайла Захаровича нагороджено орденом Суворова II ступеня, Почесного громадянина міста Костянтинівки з 1962 року.
Свого часу Безнощенко Михайло Захарович часто бував у нашому місті. Майже жоден великий ювілей у житті Костянтинівки не обходився без Безнощенка Михайла Захаровича. І завжди, всюди: на підприємствах, у навчальних закладах — константинівці зустрічали його тепло та привітно. За його участю у вересні 1943 року Костянтинівку було звільнено від німецько-фашистських загарбників.
Тоді Михайло Захарович, будучи у званні підполковника, командував 135 танковою бригадою.
На той час 135-та танкова бригада вже пройшла славний бойовий шлях. Вона була сформована у березні 1942 року у Заволжі. Безнощенко Михайло Захарович брав участь у визволенні України, Молдови, низки західних країн, дійшов до Берліна.
Його бойовий шлях відзначений багатьма орденами та медалями.
Після Великої Вітчизняної війни Михайло Захарович Безнощенко командував полком, дивізією, а після закінчення 1954 року академії генерального штабу йому було присвоєно військове звання генерал-майора танкових військ, він обіймав посаду заступника командувача Білоруського військового округу з бойової підготовки.
1979 року Михайла Захаровича не стало — він помер від ран, отриманих на війні. Поховано генерала Безнощенка на Лук'янівському військовому цвинтарі в Києві.
Враховуючи заслуги Михайла Захаровича Безнощенка у роки війни, виконком міської ради ухвалив рішення про перейменування однієї з вулиць міста на вулицю ім. Генерала Безнощенка. (16 квітня 2024 року вул. Безнощенка перейменували)