Нонна Мордюкова - легендарна актриса, родом із Костянтинівки.
Нонна Вікторівна Мордюкова (справжнє ім'я – Ноябріна) народилася 25 листопада 1925 року в селі Костянтинівка, Артемівський округ, Українська РСР (нині – Донецька область, Україна). Вона виросла в козачій сім'ї; її мати, Ірина Петрівна, була головою колгоспу і мала сильний характер, що відбилося на формуванні особистості Нонни.
У 1941 році, у віці 16 років, Нонна вступила до ВДІКу (Всесоюзний державний інститут кінематографії) у Москві, де навчалася у майстерні Бориса Бібікова та Ольги Пижової. Її однокурсниками були такі майбутні зірки радянського кіно, як Сергій Бондарчук та В'ячеслав Тихонов.
Дебют Мордюкової у кіно відбувся 1948 року у фільмі Сергія Герасимова «Молода гвардія», де вона зіграла Уляну Громову. Ця роль принесла їй всесоюзну популярність і стала початком її блискучої кінокар'єри.
За свою кар'єру Нонна Мордюкова знялася більш ніж у 60 фільмах, серед яких Чужа Родня (1955), Голова (1964), Комісар (1967), Родня (1981) і Вокзал для двох (1982). Її героїні – сильні, вольові жінки з яскраво вираженим характером – стали символом епохи та полюбилися мільйонам глядачів.
Особисте життя актриси було насиченим і складним. У 1948 році вона вийшла заміж за актора В'ячеслава Тихонова, з яким познайомилася у ВДІКу. 1950 року у пари народився син Володимир. Проте шлюб із Тихоновим розпався 1963 року. Син Володимир трагічно загинув у 1990 році, що стало великим ударом для Нонни Вікторівни.
За свій внесок у мистецтво Нонна Мордюкова була удостоєна безлічі нагород та звань, включаючи звання Народної артистки СРСР у 1974 році. Її талант та унікальна манера гри зробили її однією з найбільших акторок радянського та російського кіно.
Нонна Мордюкова померла 6 липня 2008 року в Москві від серцевої недостатності на 83-му році життя. Її смерть стала великою втратою для кінематографа, але її роботи продовжують жити, надихаючи нові покоління глядачів та акторів.
Пам'ять про Нону Мордюкову увічнена у численних фільмах, документальних стрічках та книгах. Її внесок у культуру та мистецтво залишається неоціненним, а її образи продовжують жити у серцях шанувальників кіно.