Олександр Ануров – легенда української сцени з Костянтинівки

Олександр Герасимович Ануров (справжнє прізвище - Онуров; 21 квітня 1914, Костянтинівка, Катеринославська губернія - 3 жовтня 1995, Київ) - радянський та український актор театру та кіно, Народний артист Української РСР (1976).

1929—1932 років навчався на театральному відділенні Київського художнього інституту. Після закінчення третього курсу почав працювати у Вседонецькому музично-драматичному театрі у Маріуполі, який у 1933—1934 роках базувався у Костянтинівці, а у 1934—1936 роках — у Сталіно (нині Донецьк).

У 1936-1939 роках проходив службу в Робітничо-селянській Червоній армії. Під час Великої Великої Вітчизняної війни був артистом фронтового театру. Після війни працював у театрах Одеси, Вінниці, Москви та Києва. З 1953 до 1995 року був актором Київського державного російського драматичного театру імені Лесі Українки (нині Національний академічний драматичний театр імені Лесі Українки).

За свою кар'єру зіграв 68 ролей на театральній сцені. Стиль гри Анурова відрізнявся стриманістю та шляхетною простотою у поєднанні з романтичним темпераментом. Він завжди був зібраним, сумлінним та уважним до партнерів.

Знімався у фільмах «Надзвичайна подія» (1958), «Жінки жартують всерйоз» (1981), «Прапори на вежах» (1958), «Зірка балету» (1964), «Врятуйте наші душі» (1960), «Полігон». (1981) та «Танкодром» (1981).

За заслуги в галузі мистецтва було нагороджено орденами Вітчизняної війни II ступеня та «Знак Пошани», а також медаллю «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.». 1976 року йому було присвоєно звання Народного артиста Української РСР.

Олександр Герасимович Ануров помер 3 жовтня 1995 року у Києві.