В июле 1900 года в Константиновке вспыхнул конфликт: протестовавшие против дискриминации рабочие стекольного и железопрокатного заводов устроили погромы и поджоги имущества бельгийцев.
Будівництво траси між Донецьком та Костянтинівкою було розпочато у 1956 році. Протяжність – понад 60 км. Крім з'єднання обласного центру з цим значним містом, її будівництво дозволяло в найближчій перспективі поєднати обласний центр з іншими значущими містами на півночі Донецького краю, такими як Дружківка, Краматорськ, Слов'янськ, Артемівськ (Бахмут).
Мало кто сегодня помнит или знает, что в районе современного южного путепровода на берегу реки еще не так давно находился парк, где любили отдыхать горожане. Парк называли керамический или керамиков, так как он, прежде всего, созданный рабочими и для рабочих этой отрасли.
Продолжаем исторический обзор парков и скверов Константиновки. В это раз речь пойдет о таком «динозавре» среди парков - одном из старейших в городе – как металлургов, он же металлистов. Нас ждут тихие аллеи, гул стадиона, музыка эстрады, смех малышей, свет кинолент, прохлада фонтанов и многое другое.
Упродовж другої половини XX століття трамвайний парк Костянтинівки кілька разів оновлювався. Технічній модернізації 40-50-х років стала на заваді Велика Вітчизняна війна. У цей час на маршрутах міста було представлено широкий модельний ряд.
22 июня 1941 года Германия без объявления войны совершила вероломное нападение на страны Советского Союза. В первые месяцы войны по Константиновке было мобилизовано значительное количество военнообязанных рядового и сержантского состава. Свою лепту внёс и трамвай, помогая им добираться к городскому военкомату, призывным пунктам, вокзалу.
В 30-е годы XX века Константиновка представляла собой крупный промышленный центр. Для передвижения был необходим мобильный и вместительный общественный транспорт. Таким стал трамвай.
1910 року Південно-Російська обласна виставка в Катеринославі об'єднала досягнення промисловості, сільського господарства та ремесел. Костянтинівські заводи представили павільйони зі скла та дзеркал, удостоєні золотих медалей за якість продукції. Виставка, що охопила весь Південь Російської імперії, стала символом прогресу, надихаючи сучасну виставкову справу.
Герб Костянтинівки включає знакові символи, які уособлюють найважливіші аспекти життя міста, від промислових традицій до унікальної природи регіону. Кожен елемент герба несе своє значення: історичні коріння, досягнення місцевої громади, надії та амбіції на краще майбутнє.
Анатолій Кузьмич Мірошниченко (1921–1943) – уродженець Костянтинівки, командир артилерійської батареї, герой переправи на Дніпрі. За мужність та героїзм удостоєний звання Героя Радянського Союзу. Його ім'я увічнено в історії міста, однієї з вулиць, а також на Алеї Героїв у Переяславі-Хмельницькому.
Михайло Петрович Бедлюченко – сталевар мартенівського цеху заводу ім. Фрунзе, удостоєний звання заслуженого металурга УРСР у 1967 році за визначні досягнення у металургійній промисловості.
Сергій Дмитрович Давидов (нар. 5 січня 1957 року у Костянтинівці, Донецька область) — український підприємець та політик, який обіймав посаду міського голови Костянтинівки з 2010 по грудень 2020 року.
На початку 1937р. Урядом СРСР прийнято рішення встановити на п'яти вежах Кремля нові зірки. Парадоксально, але ще до середини 30-х на їх шпилях перебували... царські орли. Перші ж зірки, через рік потьмяніли і зблікли. Виконані з нержавіючої сталі, фанеровані мідними золоченими листами та інкрустовані уральськими самоцвітами зірки не витримали погодних умов столиці.
Весною 1223 р. назустріч татаро-монголам, що вторглися в Приазовські степи, спільно рушили дружини російських князів і загони половців. Знаменита битва на річці Калці, за словами літописця «січка зла і люта», тривала три дні. Безкраї Донецькі степи стали ареною протистояння, в результаті якого половці підкорилися і увійшли до складу поліетнічної держави Золота Орда.
Наприкінці 18-19 ст. для з'єднання з губернським р. Катеринославом функціонувала Велика поштова дорога. Проходила вона через Новомосковськ, Павлоград, Бахмут до містечка Іванівка у Слов'яносербському повіті. Дорога тривалий час служила транзитним маршрутом з Астрахані до Полтави, з Херсона до Черкас, до Таганрога. Трактом перевозилася пошта і здійснювалися поїздки приватною чи службовою потребою
