Половецький воїн
Навесні 1223 р. назустріч татаро-монголам, що вторглися в Приазовські степи, спільно рушили дружини російських князів і загони половців. Знаменита битва на річці Калці, за словами літописця «січка зла і люта», тривала три дні. У ній цей альянс зазнав поразки. Безкраї Донецькі степи стали ареною протистояння, в результаті якого половці підкорилися і увійшли до складу поліетнічної держави Золота Орда.
Археологічною експедицією Донецького краєзнавчого музею у червні 2011 р. в одному з курганів біля балки Попов-Яр (на західній околиці Костянтинівського району) виявлено половецьке поховання, датоване XIII століттям.
За словами керівника експедиції Ю.Б. Полідовича цей курган був насипаний ще в епоху середньої бронзи, потім активно використовувався як могильник і, можливо, як поминальний центр десь до XIII ст. до н. Потім про нього надовго забули і жодних дій не робили, аж до середньовіччя. Тоді на нього звернули увагу половці, що кочували тут.
У ті часи святилища для покійних споруджувалися для багатих і знатних. Їх часто «підселяли» вже існували кургани, але при цьому далеко не завжди його досипали. В даному випадку, була зроблена істотна досипка, що говорить про високий соціальний статус похованого. Це підтверджується і тим, що поховання обведено кам'яним кільцем.
Половцю було близько 50 років, зріст 1,80 м, з розвиненою м'язовою системою. Мабуть, якийсь час серйозно хворів, зокрема, є зміни у хребцях. У похованні була зброя. Масивна шабля, вагою близько чотирьох кілограм, потужна цибуля з кістяними накладками та сагайдак з трьома стрілами. Ця зброя пробивала будь-які обладунки. На думку учасників експедиції, цей воїн міг брати участь у багатьох знакових битвах свого часу. У тому числі й у згаданій битві на Калці (її точне місце ще не встановлено).
У могильнику так само виявлені останки коня, що характерно саме для кочової культури і відповідає високому становищу в суспільстві. Кінь для кочівника — головний атрибут життя, велика цінність, вона супроводжувала його після смерті. Під час тризни м'ясо було з'їдено одноплемінниками, у могилі були фрагменти тварини, що, з погляду ритуалу, рівнозначно. Кінь у могилу клали лише головою на захід — на захід сонця, куди за їхніми повір'ями йдуть мертві.
Примітно, що неподалік знаходилося поховання жінки-половчанки, за версією археологів, вони могли перебувати в родинних зв'язках, зокрема, бути чоловіком і дружиною. Могила жінки накрита колесом арби, на якій її привезли.
Костянтинівський краєзнавчий музей