Німецькі колоністи: слід в історії Костянтинівського району

Починаючи з другої половини ХІХ ст. у Бахмутському повіті (Бахмут - нині Артемівськ) інтенсивно зростає кількість німецьких поселень. В основі стрімкого зростання їх землеволодінь була купівля землі у місцевих поміщиків. Відповідно до перепису 1897 р., у повіті налічувалося 12646 німців, що становило 3,8% населення. За віросповіданням це були представники різних конфесій, що селилися окремими колоніями: католики, протестанти – євангелісти та лютерани (від імені М. Лютера), менноніти (від імені Менно Сімонса).

На теренах нинішнього Костянтинівського району німецькі колоністи починають заселятися з кінця 80-х років. Так. хортицька колонія менонітів придбала землю у вдови графа Ігнатьєва, заснувавши в 1889-90 рр. колонії Катеринівка, Ігнатівка, Олексіївка, Миколаївка. Національним центром виступала колонія Нью-Йорк (нині смт Новгородське). Також утворилися колонії Федорівка (1887), Олександропіль (1888), Кондратьївка (1892), Миколайпіль, Куртівка, Ново-Дмитрівка (1909), Хеленівка. Великі землевласники з-поміж колоністів засновували власні маєтки-хутори.

Колонії складалися із господарств. Так, у Катеринівці (свою назву отримала на честь Катерини II) було 39 господарств, кожне по 60 дес. землі. У 1898 р. її населення становило 302 особи. За мірками того часу така колонія вважалася великою.

Німці-колоністи вирощували переважно зернові. Були також фруктові сади та городи. У колонії Катеринівка був розсадник дерев, що належав Леткеманну. З тварин у колоніях розводили велику рогату худобу, коней, овець. Ведення господарств відрізнялося раціональним підходом, використанням елітних сортів с/г культур та порід худоби. Німецькими колоністами широко використовувалося передове технічне обладнання та сільськогосподарські машини (жатки, молотарки, буккери та ін.). При станції Дружківка знаходився склад с/г техніки, яка постачалася з Хортицької колонії. Вироблялися машини та на механічному заводі Н.Г. Нібура в Нью-Йорк колонії. А в Катеринівці була невелика фабрика, яка виробляла зерноочисні машини, сівалки та плуги.

Для перемелювання зерна на борошно німцями-колоністами використовувалися вітряні та парові млини. На початку XX ст. число останніх значно побільшало. Так. у Кондратівці перебувало 4 млини, на яких працювало від 4 до 20 осіб. Така концентрація млинів робила колонію місцевим центром борошномельного виробництва. Вітряки стояли з обох кінців Катеринівки. Млин М.Я. Дика на хуторі Лозовому (зараз територія села Артема) виробляла просте борошно на 16 тис. руб.

Характерним в облаштуванні німецьких поселень було таке. Складалися з головної широкої вулиці вздовж річки чи балки. По обидва боки на виділених ділянках будувалися довгі будинки з цегли чи каменю. Традиційно під одним дахом знаходилися житлові та господарські приміщення. Кордони земельної ділянки обгороджувалися невисоким парканом із каменю або засаджувалися чагарником із ягідних культур. На території колонії розташовувалися комори, ферми, майстерні, невеликі броварні місцевого вживання, влаштовувалися ставки. Торгували приватні крамниці та магазини. У колоніях Берестової, Катеринівці та Кондратьївці за рахунок громад збудовано школи, в яких викладали по одному вчителю-німцеві: Г.В. Дільман, Г. Левін та П. Якцен. Їхній оклад становив 450-530 руб. Навчання велося німецькою мовою.

Безпосередньо на території сучасної Костянтинівки знаходився маєток Торецький, розташований на лівому березі Кривого Торця за 3 версти від станції. Належало Ганні Дік, яка була одружена з купцем Ісааком Яковичем Судерманом. Маєток налічував 1389 дес. землі. Тут застосовувалася трипільна сівозміна, під економічною заоранням знаходилося 600 десятин, під парою – 180 дес. Вирощувалися такі сорти польових рослин: озима пшениця – кримська остиста, озиме жито – шампанське, яра пшениця – ельзаська, овес – матівський, ячмінь (6-ти розрядний). Фруктовий сад займав площу 12 дес. землі. Також були виноградні лози ранніх сортів. Вирощували молочну худобу симентальської породи, племінних бичків. На кінному заводі містилися матки переважно арденської породи. Арденські важковози вважаються однією з найстаріших європейських важкоупряжних порід. Розведенням коней займався і сам Н.Я. Дік. Так, у 1900 р. на кінному заводі у його маєтку-хуторі Лозове містився 1 жеребець та 25 маток.

Великою кількістю тутешніх земель, на сьогоднішній день повністю або частково в межах міста, володіли прізвища Дік, Центнер, Шредер, Фішер, Вінгерт. Одне з найбільших землеволодінь у краї належало династії Феттерів, які заснували два маєтки: Феттер поблизу Годин-Яра та Єлизаветівка у долині річки Клебан-Бик.

У маєтку Єлизаветівка проживав Готліб Давидович Феттер із сім'єю – дружиною та синами. Побудований у німецькому стилі поміщицький будинок оточений розкішним фруктовим садом. Вдалині від будинку знаходилися господарські будівлі, їдальня, в якій харчувалися постійні та сезонні робітники. Феттери займалися веденням власного господарства. А частину земель здавали місцевим селянам по 10-15 руб. за десятину. Сьогодні на місці маєтку збереглися два надгробні пам'ятки у вигляді стовбурів дерев. Написи німецькою мовою повідомляють, що тут у 1911 р. поховані Готліб та Елізабет Феттер.

На початку XX ст. на землі Миколи Яковича Діка засновано торгове селище Миколаївське. За версією авторів він отримав назву від імені власника землі. А на землях братів Центнер, так само німців за національністю, – торгове селище Дмитрівське. Очевидно, брати придбали цю частину земель у Номикосова на початку ХХ століття. У селищах, що утворилися, серед інших заселилася значна кількість німецьких жителів.

Німецькі колоністи // Епоха сільської волості. Костянтинівка. Історія одного міста